Екологія сьогодення...

 Бруд, сморід і респіратори: про що справді антиутопічна короткометражка"Сьогодні"

     «Країна сонячних зайчиків» – соціальний проєкт студії «Мамахохотала». Автори намагаються підійняти на обговорення ті теми, які зазвичай замовчують у соціумі. Чи вдалося втілити задум у короткому метрі «Сьогодні»? Опублікований напередодні Нового року, у 2020 році, на платформі YouTube, стрічка не здобула великої популярності чи розголосу. Хоча понад 15 тисяч переглядів і наштовхують на думку успішності подібного задуму та концепції, проте вимкнені коментарі та трохи більше 400 вподобайок розбиваються об берег надії. Чи, можливо, й ні?

     Сцена розпочинається з буденної сцени: мама будить сина до школи. Проте вже перші деталі тривожні – з крана тече брудна, коричнева вода, якою хлопчик чистить зуби. Дорогою до школи дитина мимоволі стає свідком жахливої картини: вулиці вкриті розкиданим сміттям, пакетами та іншими відходами. Найбільш вражаючим її елементом є те, що на вулиці абсолютно всі, включно з самим хлопчиком, змушені носити респіратори, щоб хоч якось захиститися від брудного повітря. 

     У школі на уроці історії, під час розповіді про Хрещення Русі та масове занурення людей у води Дніпра, звучить дитяче, але пронизливе запитання: "Фу, а як вони могли туди заходити, якщо у воді були трупи риб?". Задуманий та зажурений вчитель відповідає, що колись риби були живі, а Дніпро – чистим. Цей діалог врізається в пам'ять, стаючи метафорою втраченого, екологічно чистого довкілля.

Подальший шлях хлопчика до школи остаточно занурює глядача в гнітючу атмосферу екологічного лиха, де повітря здається невидимою отрутою, а вулиці нагадують безкрайній смітник. 

     У фіналі фільму перед нами постає безмовна група дітей, чиї обличчя, приховані за універсальними респіраторними масками, ніби клеймом. І на цьому тривожному тлі виникає безмовне, але кричуще запитання, що зависає в повітрі, мов важкий смог: "Чи є в мене взагалі майбутнє?". 

Образність та символізм як основні інструменти режисера

     Створений образ майбутнього, де забруднення стало не просто нормою, а жахливою буденністю, а чисте повітря перетворилося на справжню розкіш, залишає глядача з гострим відчуттям тривоги. Вона стихає або ж тільки наростає, ніби з усіх сил намагаючись закликати людство до рішучих дій заради порятунку планети. 

     Брудна вода з крана символізує отруєні ресурси, а засмічені вулиці – безвідповідальне ставлення до планети. Головний герой, хлопчик у респіраторі, уособлює майбутнє покоління, позбавлене права на чисте повітря. Його пасивність серед забруднення відображає адаптацію до жахливої норми. 

     Варто звернути увагу на коротку, проте значущу сцену з метеликом: у ній наш персонаж, серед пейзажу забрудненого середовища, знаходить на гілці метелика. Він пильно розглядає його із щирим дитячим захопленням. Цей тендітний метелик, що зберіг свою красу серед загального занепаду, символізує залишки живої природи. А, можливо, й те, що красу можна знайти скрізь та наскільки легко її погубити простим людським байдужжям. 

     З огляду на це, фінальна сцена зібрання школярів у респіраторах перед глядачами набуває ще глибшого сенсу. Їхні обличчя вже не здаються символом безвиході, а радше – колективним образом недалекого майбутнього. І вони, на противагу теперішнім нам, розуміють наслідки. Наприкінці саме те мовчазне запитання: "Чи є в мене взагалі майбутнє?" перетворюється, мов гусінь у метелика, на заклик до дії. Він адресований вже небайдужим дорослим.

Більше про проект

     Соціальний проєкт "Країна сонячних зайчиків" від студії "Мамахохотала" – це серія з 12 короткометражних фільмів, кожен з яких присвячений певній важливій соціальній проблемі, що часто замовчується в українському суспільстві. До кожного фільму також було створено інтерв'ю з експертами, які глибше розкривають відповідну тему.

     Мета проєкту, за словами творців, полягає в тому, щоб привернути увагу українців до цих питань, спонукати до обговорення та, зрештою, змінити ставлення до них і почати їх вирішення. Його підхід полягає у використанні творчості та емоційного впливу, а не нудних настанов, щоб донести важливі меседжі. Над створенням фільмів працювали молоді українські режисери, а участь у них взяли відомі українські актори, музиканти та громадські діячі, такі як Світлана Тарабарова, Ахтем Сеітаблаєв, Ольга Сумська та інші.

Від екрану до серця: якими є підсумкові враження?

     Якщо відверто, то "Сьогодні" – це не просто чергова еко-страшилка. Ця коротка, але потужна робота одразу вдаряє по мозку своєю простотою та емоційністю. Вислітлена тема (бережи природу, бо буде халепа!) подана так, що чіпляє кожного, хто хоч трохи задумується про майбутнє.

     Завдяки своєму формату "на кілька хвилин" ідеально підходить для того, щоб розлетітися по мережі, мов екологічний вірус, який легко підхопити і яким хочеться поділитися. А ще, уявіть, якщо екологи, заклади освіти та інші візьмуть її собі на озброєння. Це буде круто! Звісно, що чим більше людей побачать "Сьогодні" в Інтернеті та почнуть про неї дискутувати, тим краще. От тоді, певно, ця кіноробота зможе отримати «друге дихання», достукавшись до сердець мільйонів.

Соценко Каміла 

Фото —

https://youtu.be/hgK8dGkuNAg?si=2rHI55qlfGuAmkfz